КольоровI мишI



Категории Лiна Костенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Давно, iще в шiстсот якомусь роцi, ну, цебто бiльш як три вiки тому, коли носили шпаги ще при боцi i розважали стратами юрму, коли вiдьом палили при народi, коли наук не знали ще ладом1, — кажу, давно, кажу, у Вишогродi пiдсудна Анна стала пред судом. Було тiй Аннi, може, десять рочкiв, ïï привiв розлючений сусiд. Багряне листя, кiлька тих листочкiв, останнє листя iз кленових вiт було на стiл покладене, як доказ, i шарудiло тихо на сукнi. Осiннє сонце, яблуко-недоквас, стояло в голих кленах у вiкнi. I той сусiд сказав тодi у тишi: — Панове суддi! Я ïï привiв. Вона робила... кольоровi мишi з оцих ось жовтих i сухих листкiв. Ото складе листочок до листочка, два рази хукне — так i побiжать. У мене дiти, в мене син i дочки, у них цяцьки так жужмом2 i лежать. Вони були нормальнi i здоровi. а ця чаклунка збила ïх з пуття. Вночi ïм сняться мишi кольоровi. Од тих мишей немає нам життя! Тодi суддя в судейськiй чорнiй мантiï3 сказав: — Життя — це справа без гарантiï. Чаклунок ми караєм по закону. Перехрестiться, пане, на iкону. Скажiть суду: вона iз димаря вночi лiтала чи згасила зiрку4?. Чи вам тi мишi згризли сухаря, а чи прогризли у пiдлозi нiрку? Сусiд сказав, що мишi тi якраз такоï шкоди не чинили зроду, що в господарствi наче все гаразд, а йдеться швидше про моральну шкоду. Суддя спитав: — Вони на вас гарчать? — Та, — каже, — нi. Але вони яскравi. — Два рази хукнув писар на печать. Сидiла тихо дiвчинка на лавi. Був сiрий день. I сiрий був сусiд. I сiрий стiл. I сiрi були дверi. I раптом нявкнув кольоровий кiт. Залив чорнилом вирок на паперi. 1 Ладом — так, як треба. 2 Жужмом — купою, одне на одному, як-небудь. 3 Мантiя — довгий широкий одягу виглядi плаща, що спадає до землi. ' У давнину такi дiï приписували вiдьмам. 4 У давнину такi дiï приписували вiдьмам Коментар Талановитi, обдарованi люди, яскравi особистостi, не схожi на Iнших, завжди привертали увагу. Однi ними захоплювалися, iншi ïм заздрили, а декому вони просто заважали, бо на ïхньому фонi мали сiрий, непривабливий вигляд. Так i дiвчинка Анна, яка робила iз сухих листочкiв кольорових мишей, що оживали. Тепер вони сняться сусiдським дiтям. Це незвичайно, клопiтно, видiляє ïх iз сiроï маси. А сусiд хотiв, щоб його дiти були, як усi, звичайними, нiчим не примiтними. Його дратувала ïхня фантазiя, ïхнє захоплення. Тому й привiв до суду дiвчинку Анну, яка збивала з пуття його дiтей. Сiрим був день, i сiрим суд. Але життя зробило свiй вибiр: вирок, назло сусiдовi й судовi, залив чорнилом кольоровий кiт.

Метки Кольоровi мишi, ЛIНА КОСТЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
КольоровI мишI